Сезон, яким його побачили не всі

Важко сказати наскільки вдалим чи невдалим був цей сезон. З одного боку “Ліверпуль” покращив власне становище у Прем’єр Лізі, і тепер завоював 76 очок, лишень 11 позаду чемпіону. Власне той же “Юнайтед” у 97-му виграв чемпіонство з 75-ма очками, хоча, навряд більшість “фанатів” Юнайтед про це знають чи пам’ятають. З іншого боку “Ліверпуль” поступився 3-м місцем “Арсеналу”. Дійшов до півфіналу Ліги Ч. Проте, як завжди, у клубу був власний “чорний місяць”, але не у Листопаді, як завжди, а у Січні.

Більш того зважаючи на відсутність у захисті Аґера є всі причини вважати гру у захисті стабільною, як ніколи, Карраґер був у чудовій формі у Європі, а Самі у чемпіонаті разом зі Шкртлем :). Якщо трохи забути про Пепе Рейну, з гравців якщо хтось і вистрілив, так це ліві захисники, один з них щоправда по власних воротах. Щодо іншого, то Еміліано Іншуа знову у кінці сезону непогано себе проявив і більше нічого.

Щодо півзахисту, то ще у сподіваннях на закінчення трансферу до “Ліверпуля” Машерано проявив себе на полі так, що Бенітез вкотре подумав про доцільність перебування у команді Момо, і продав останнього у “Юве”, де малієць ледве не кожну гру демострує вищий пілотаж. А от інша парочка на двох провела стабільний сезон, проте нічого особливого, в першу чергу це стосується Стівена, жоден з них у сезоні не показав, а матч із “Юнайтед” лишень підсумував неспроможність цієї двійні грати без Хав’єра.

А от у нападі 🙂 – було по-різному. То Бабел проти посередніх команд забивав, а проти нормальних десь губився в середині поля. Для першого сезону начебто непогано, його ж співвітчизник також прокинувся запізно (коли від “Юнайтед” було +10), але що він робив до Різдва??? Його голи “Арсеналу”, “команді Мікаеля Баллака” та “Інтеру” мали неабияку вагу. А дубль у ворота “кращої команди Мерсисайду” був ледве не єдиним здобутком за першу половину сезону. Проте його часті появи на правому фланзі, дещо нагадують трансформації з Емілем Хескі… проте останній грає зараз бозна-де, так що у Дірка все попереду.

Що ж до головного “ньюзмейкера” року – “Принцеси”, то іспанець “прибув до нас з сонячної Іспанії, отримав м’яча і забив. Знову і знову забив”. 20 млн., нормально по 800 тисяч за гол у першому сезоні Прем’єр Ліги, “Юнайтед” за Рууда заплатив дещо менше. Проте дуже лякає, а що буде якщо він заб’є всього 10-14 голів у наступному році??? Рафа вже вкотре у пресі наголосив, що пошук іншого нападника триває, але уявімо собі на хвилину, що Крауч залишається (і це дуже гарно), а у Торреза просто настає “повний куйтизм” і він то заб’є один м’яч, а потім по дві-три гри ходить даремно на поле. Дійсно, можна буде на перших сторінках газет писати “феноменально”. Як для 24-х річного юнака він не такий вже “малиш”, щось підскакує що без постійного нагляду Рафи прогрес гравця може просто зупинитись. Є ще одна сторона справи Торреза, сподіваюсь, що команда не буде знову будуватись навколо одного нападника, як це було в деяких матчах сезону, що минув. Бо якщо ж так, то нас знову очікує щось схоже на “оуеноманію” з усіма її плюсами і мінусами, зауважте, що Стиви-манію ніхто ще не відміняв.

Чого як так багато писав про Торреза??? Тому, що я не вважаю його гравцем року, із-за власного віку, він навіть не може бути найкращим молодим гравцем року, ну просто Машерано був кращим, не його проблема що він грає у півзахисті, він повністю використовує власний дарунок долі і робить це вкрай чудово.

Гравець року — Машерано, розстрілюйте мене, допалюйте моє волосся, засипайте спамом мій і-мейл, від цього моя думка не зміниться. На пам’яті лишень три посередні виступи Хавєра у сезоні, що дуже показово.

Молодий гравець року — щось середнє між Сперінгом, Плессі, Бабелем та Немесом. Кожен вразив на своїй позиції, проте кожен грав на різних рівнях, проти різних команд і т.д. Особисто я, можливо наївно, вважаю захист резерву “Роверз” або ж “Вілли” більш класним ніж захист “Бешикташу”… Півзахист резерву “Сіті” кращим за півзахист основи “Сіті” (коли не грає Елано)… Або ж підстаркуватого Іана Вокера кращим кіпером ніж той хлопець з “Дербі” (Байвотер чи як там його), тому кожному своє.

Проте жодних питань не виникає щодо гри року — Матч проти “Арсеналу” на Анфілді у Лізі Ч. У матчі було все, або майже все. Щодо Прем’єр Ліги, то з поміж інших, як завжди, виділяється домашній матч проти “Ньюкаслу”.

Гол сезону – … Я – тупий, не маю смаку, і нічого не розумію у футболі… Гол Пітера Крауча проти “Арсеналу” на Емірейтс.

Кращий момент сезону – Стівен Дарбі підіймає трофей над головою… називайте мене хоч супер-глоріхантером, проте це був класний сезон від резервної команди, я намагався з першого матчу тримати вас на пульсі подій, сподіваюсь вийшло нормально.

Найкумедніший момент року — вилучення Машерано, це так у стилі МЮ… та костюм Пенанта на Різдвяній вечірці

Найкращий суперник року — Фін Невілл — і гравець і вратар.

Найгірший момент року — пенальті у ворота Рейни після “фолу” Фінена на Малуда… жахіття, це коштувало на двох очок і впевненості у власних силах

Придбання року — Фернандо Торрез (хоча за такі гроші !!!!)

Повернення сезону — Самі Лі, саме той коротун, якому дуже не пощастило у “Болтоні”, повернувся додому.

Сага року — Ді.Ай.Сі та Хікс

Фраза року — Я завжди сфокусований на тренуванні власної команди…

щось це вже забагато, треба було б більше про Рафу написати, але, вважаю, що будуть нагоди у наступному сезоні.

Сезон завершено … бажаю гарно відпочити влітку, з днем народження кого не поздоровив 🙂

0 replies on “Сезон, яким його побачили не всі”

Your email address will not be published. Required fields are marked *