П’ять найважливіших моментів сезону 2007-2008

Цього точно не мало бути тут, адже ніхто не проводив ніби-то закритого голосування, проте мені набридає заходити та дивитись різні компіляції голів на різних сайтах, або ж читати про те, які ми були близькими до чогось.

 У кожного є своє ранжування подій, які сталися за рік, ми не виключення.

  •   Прощання з Харрі К’юелом – всі знали, що рано чи пізно Харрі має залишити команду, проте навіть напівтравмований він встигав забити гола за резерв та літати через половину Світу за пошуками ігрової практики. І завершив сезон знову голами за збірну. Бажаємо щастя у “Юве”… чи куди там його занесе.
  • Ця дивна фраза “Я завжди сконцентрований на тренуванні власної команди”… Це був клас! Як правило прес-конференції тренерів перед “не особливими” іграми ніхто навіть не слухає, ця ж стала осторонь, адже Бенітез знайшов універсальну фразу для того щоб пояснити журналістам, хто у команді є наставником…
  • Хабі співає “Кращий півзахист у Світі“. Пан Алонзо, котрого як і інших гравців затягнули на лфк.тв на шоу “30 хвилин з”, не розповідав як Стівен Джеррард про те, як він “любить цей клуб”, а за ледве не вимогою ведучою заспівав без Ооооо …
  • Гол Нандо Торреза у ворота “команди Мікаеля Баллака” у Прем’єр Лізі. Тільки після цього епізоду про Нандо взагалі почали писати щось з оптимізмом. Проте лишень одиниці тоді писали, що у перший сезон він зможе забити більше 20-ти мячів і взагалі проведе непоганий перший сезон. Сталося інакше – сезон вийшов 50 на 50, гравець хоча і перевершив рекорд Рууда за кількістю голів у перший сезон, проте замало забивав на виїзді, але то інша історія.
  • Гра резерву. Саме гра, а не трофеї, яких було аж два. На пам’яті лишень один поганий матч – проти “Ньюкаслу” на виїзді, коли шоу на Снт. Джеймс Парк можна було назвати “прикрасою антифутболу”. Осторонь стоїть гра центральних півзахисників Дам’єна Плессі та Джея Сперінга, які просто були на голову сильніші за будь-який центр півзахисту супротивників. І хоча Плессі було надано шанс проявити себе у першій команді у “непотрібних матчах”, Сперінг дочекався, але через травму так і не зіграв. На відміну від “деяких знавців” я про цю тему можу ще писати та писати, бо є про що. Були у цьому сезоні і вдалі пенальті від Путтерілла і Нетена Екклстоуна. Був у запасі Метью Аванґ, який, до речі, покинув по закінченню сезону клуб. Було ще багато чого … проте вже було.

На жаль, через формат сюди не потрапили, можливо через суб’єктивність такі події як 3-й півфінал Ліги Ч. за чотири роки, власне той факт що Нандо Торрез так багато забив, вдалий дебют Дам’єна Плессі, “поцілунок для матусі” (неофіційно номер 6 у списку), 3-я золота рукавичка для Пепе (номер 7), гол Ріізе у власні ворота,  заміна Момо на Лейву, гра Машерано весь сезон, бомбардирський хист Немеса, та голи Крауча, котрого вже майже всі списали з команди.

Проте не потрібно робити з п’ятірки десятку, просто не потрібно… Варто було б звісно написати простенький огляд сезону (я ж його таки на liverpool.no накидав), можливо, на вихідних %)

One reply on “П’ять найважливіших моментів сезону 2007-2008”

1 Comment

  1. Я б ще додав “перші три матчі у групі Ліги Чемпіонів проти 16-1 в трьох останніх як дзеркало існування в сучасному футболі”.

    Спів Хабі можна доповнити ще одним епізодом з “офіційним” висвітленням – його коментар до першого голу в домашньму матчі проти Бешікташу.

Leave a comment

Your email address will not be published. Required fields are marked *